Teksto

Вона дзвонить до Бога і палить гашиш,
А ти собі маєш все те на увазі,
Ти нормально їси і достатньо спиш,
І не переймаєшся в жодному разі,
Що там у неї – нежить чи сказ, 
чи є цигарки і чи тепло в хаті. 
І дзвониш до неї, як Бог, кожен раз
О восьмій чи часом о пів на дев’яту.
Вона тобі сниться і, мабуть, дарма,
Ти думаєш, що тобі не потрібно 
Знати, чи спить сьогодні сама,
Чи з кимсь, до Бога для неї подібним.
Ти маєш життя, що такого хотів,
І все, чого ще дозволяєш хотіти.
Вона має рибу і двоє котів
І мрію хоч якось дожити до літа.
Що скажеш їй? Дівчинко, час, він мина.
Підеш, перетворишся в мокру дорогу. 
Ти зник, як помер, але буде вона
За двох набирати щовечора Бога.
Ви навіть окремо врятуєте світ, 
В вас є ж бо усе, що для цього треба: 
У тебе – вона, а у неї – дрі